Свята Пасха, або Воскресіння Господа


Великдень — свято свят, цар днів, торжество торжеств. Такими словами славили і славлять християни день Світлого Христового Воскресіння. Великдень — воскресіння Христа. У цьому весь зміст свята. Бо якщо Христос воскрес, то й ми воскреснемо з Ним; якщо Він ожив, то й ми оживемо після смерті. Якщо Він вознісся, то й ми будемо вознесені на небеса у друге Його пришестя.


У цей день ми йдемо до церкви і повертаємося до дому з великою Радістю.
Усі вітають одне одного словами «Христос Воскрес! «, «Воїстину воскрес! «. Родина урочисто сідає за стіл, починаються розговіни, а з ними і неодмінні Великодні обряди.

Догмат Христового Воскресіння є фундаментальним положенням християнства.

Ми з вами спробуємо пролити світло на походження давніх Великодніх традицій та їх значення для сучасної людини.

Адже відомості про святкування Великодня як найбільшого релігійного свята (ще до християнізації Русі) слід шукати аж у сивій давнині.
Звідки пішла назва свята

Воскресіння Христове святкуємо в Світлу неділю Пасхи. Це одне з найдавніших і найсвітліших християнських свят. Воно святкується урочисте з часів апостольських.

Пасха — це свято радості

Пасха — це свято радості для всіх: і для дітей, і для дорослих, і для живих, і для мертвих. Бо коли Христос воскрес, то цим Він переміг смерть та диявола, і ми тепер впевнені, що всі люди силою Його воскресіння воскреснуть. Воскресіння Христове утверджує нас у вірі, що життя людське не обривається, як нитка, що воно сповнене глибокого змісту і значення.

Для християн це найрадісніше й найурочистіше свято, бо воно дає нам надію, що через віру в воскреслого Ісуса Христа і ми воскреснемо й одержимо вічне життя.

До цього свята віруючі дуже старанно готуються.

Назва свята Великдень існує лише в українців та білорусів. Поляки називають його Wielkanoc, а росіяни — Пасха.

У християнському контексті термінологічно вірно називати це свято саме Паска або Пасха, адже назва його походить від назви старозаповітного свята песах, яке відзначали юдеї в пам’ять про звільнення від єгипетського полону.

Також і в інших європейських мовах назва цього свята походить від староіудейського песах:
латиною — Pascha,
голландською pasen,
есперанто pasko,
ісландською paskar,
іспанською pascua,
італійською pasqua,
нижньо-німецькою Paschen,
російською пасха,
французькою p?ques,
шведською p?skdagen

Про Великодню паску

Звичай випікати паски також має дохристиянське походження. У Чистий четвер, коли закінчували писати писанки, розпочинали пекти баби — так здавна називали паски. Баба мала також назви коровай і калач (кулич).

Високий і пишний Великодній коровай мав стати запорукою кращого урожаю, більшого приплоду худоби, родовитості та плодючості.

Зазвичай випікали паски трьох видів:
жовта паска — паска сонцю, саме її святили у церкві та споживали у Неділю;
біла паска — паска душам померлих родичів, з нею ходили на кладовище на Проводи;
чорна паска — господарям та родині, власне чорна паска це і є той самий житній хліб, який українці їли щодня.

Цей звичай підкреслює загальний урочистий настрій Великоднього свята, бо як бачимо навіть просте випікання «хліба насущного» (чорної паски) настільки сакралізувалося.Пр