З УСІХ ЧАСІВ УСІ НАРОДИ ШАНУЮТЬ СВЯТО ВЕЛИКОДНЄ!


З усіх= часів= усі= народи= шанують= свято= великоднє!
Весна приносить нам не лише теплу погоду і гарний настрій. Щороку вона несе із собою одне з найсвітліших свят року. Його чекають і дорослі, і діти, сповнюючись новими надіями та сподівання на краще. Звісно, це – Великдень. Та що ми знаємо про історію його виникнення? Як і коли насправді з’явилося це свято? Де шукати його корені? Спробуємо розібратися у цьому.

За своєю популярністю Великдень поступається хіба що улюбленому святу жінок –
8 Березня. Про це свідчать опитування студентської аудиторії.

З усіх= часів= усі= народи= шанують= свято= великоднє!

Великдень – означає великий день, який наступає після весняного рівнодення, коли день стає довшим за ніч. У давній традиції наших предків свято Великодня припадало одразу на першу неділю після Нового року. Після весняного рівнодення день збільшується, тому й свято називається Великдень Дажбожий, тобто сонячний. І в цьому святі, як і в інших весняних, переважає магія родючості.
Воно й не дивно, адже дівчата люблять себе, а тому своє свято визначають найкращим. Проте масштабність святкування Великодня нічим не поступається іншим подіям весни. Усі чекають цей день, готуються до нього. Проте мало хто знає, що насправді святкування воскресіння Христова – не власне християнський обряд. Як і багато інших свят, воно має язичницькі корені та сягає своєю історію дуже глибоко в минуле.

Язичницьке свято Великодня

З усіх= часів= усі= народи= шанують= свято= великоднє!
Прихильники сил природи відзначали одне з найважливіших сезонних свят року під час весіннього рівнодення. Це було вшанування богів задля великого майбутнього врожаю. Язичники задобрювали богиню плодючості Кібелу та її чоловіка Аттіса. За повір’ями, він був народжений від непорочного зачаття. Одразу ж помічаємо схожість з християнськими оповідями про
Ісуса Христа. Проте далі – ще цікавіше. За народними легендами Аттіс щороку помирав та воскресав, адже він був богом рослинності, яка відроджується щовесни. Святкування язичників починалося у день крові – Чорну П’ятницю, та досягав своєї кульмінації через три дні, у день відзначання воскресіння божества.
Ім’я бога, який керував відродженням рослинності,варіювалося у різних народів по-різному: Аттіс був поширений серед фрігійців; греки звали його Діонісом; єгиптяни Осирісом; фінікійці – Адонісом.

У часи, коли язичництво та нововведене християнство ще разом співіснували серед людей, святкування обох обрядів досить часто припадало на однакові дні. Це викликало гострі суперечки між прихильниками різних релігій, адже кожен намагався довести, що саме їх бог є справжнім прототипом, а не вигадкою.

Внесок евреїв у святкування воскресіння

З усіх= часів= усі= народи= шанують= свято= великоднє!
У євреїв ще з прадавніх часів існує свято Пейсах, яке російською мовою читається як «Пасха». Спочатку воно було пов’язане з кочівним способом життя народу, який займався скотарством. Саме слово «пейсах» перекладається як «оминути, пройти». Євреї знали, що треба задобрити богів, аби приплід був хорошим. Тому влаштовували жертвоприношення для задоволення потреб голодних після зими божеств. Кров’ю обмазували домівки та загони з тваринами та влаштовували триденне святкування. Пізніше, після осідання євреїв у Єрусалимі, було введено нову релігію і суть Пейсаху змінили. Тепер це свято поєднують з виходом народу з Єгипту після десяти божих покарань. А традицію обмазування дверей кров’ю тварин пояснюють нині так: це було необхідно для того, щоб бог впізнав домівки євреїв та не наслав на них прокляття.

Символіка і традиції Великодня

З усіх= часів= усі= народи= шанують= свято= великоднє!
Сьогодні ми не можемо вже уявити Великдень без традиційного кулича та крашанок, які так старанно розмальовуємо. Чому саме ці продукти? Християнство має своє пояснення. За легендою, перше великоднє яйце подарувала Марія Магдалена римському імператору Тиберію. Вона поспішала розповісти йому про воскресіння Христа, проте до палацу не можна було заходити без подарунка імператору. Марія принесла йому те,що знайшла першим – яйце. Тиберій не повірив у цю новину і сказав, що воскресіння неможливе, як і те, що шкаралупа не може стати червоною. Саме у той момент вона стала червоною. А кулич – це збільшена та одомашнена копія проскурки, яка символізує тіло Ісуса.
Звісно, паралелі між християнським Великоднем та святами язичників певним чином простежуються. Але неможна говорити, що ми запозичили чужі традиції. Усі обряди та символи свята воскресіння Христа мають цілком зрозуміле пояснення у Біблії. Ми маємо прийняти їх, не сумніватися у Слові Господнім.
отець Олександр, Собор Андрія Первозванного, Запоріжжя

Кожен малюнок на писанці має своє трактування. Наприклад, намальовані дерева означають здоров’я та силу, квіти найчастіше зображують дівчата, які прагнуть швидше вийти заміж. Досить часто на чорний фон наносять фігури трикутників чи квадратів. Темний колір у такому випадку символізує скорботу, без якої нема життя, а яскраві відтінки – все хороше, що є у цьому різноманітному світі.
Проте куличі разом з писанками та крашанками – це також давня язичницька традиція. Древні слов’яни вважали яйце символом життя. Тому у весінні свята вони були обов’язковими атрибутами, адже саме в цей час природа прокидається для нового життя. Їх фарбували у різні кольори, а також наносили на поверхню малюнки і знаки. Ці дарунки призначалися божествам і містили у собі послання та молитви про багатий урожай. Куличі також мали своє призначення. Вони символізували плодючість та здатність до народження. З тих же причин вшановували у дні весіннього рівнодення кроликів, які у західних країнах сьогодні також є атрибутом Великодня. Цих тварин язичники поважали, бо вони здатні швидко народжувати нове потомство, а тому також втілювали у собі побажання людей до скорішого молодого врожаю. Традиція трикратного поцілунку або христосення також прийшла до нас із прадавніх часів. Вожді різних племен вітали один одного трьома поцілунками після довгої холодної зими, під час якої кожне спільнота була вимушена ховатися і виживати.

Опитування: Чи знаєте Ви походження Великодніх традицій і символів?
Оксана, студентка: «Я точно не знаю,але думаю, що все ще прописано у Біблії. А ми просто дотримуємося того, що сказано у Слові Божому.» Дмитро, продавець: «Вони складалися ще у прадавні часи нашими предками і передавалися наступним поколінням. А чому вони саме такі я не знаю» Олег, студент: «Всі ці обряди і традиції дісталися нам ще від пращурів, до речі я говорю ще про язичників. Ці символи були властиві їх вірі також, просто тепер вони адаптовані під християнство»
Тож Великдень має досить глибоку та давню історію виникнення та розвитку. Усі наші сучасні традиції мали місце ще у наших предків. Така схожість та паралелі між християнством та язичництвом не випадкові, цьому є логічне пояснення. Вірування та обряди давніх народів накопичувались та укорінювались протягом століть. Люди звикали до них, жили цим. Тому нова релігія – християнство – не могла швидко і просто підкорити їх свідомість. Для того, щоб новостворена віра краще сприймалася народом, необхідно було поєднати її з уже існуючою. Знаходячи знайомі для себе обряди, люди більш охоче переходили у християнство.
З усіх= часів= усі= народи= шанують= свято= великоднє!