Суддя Голосіївського райсуду Києва Шкірай перешкодив журналісту Всеукраїнського журналу «Корупціонер в Україні»

24 січня цього року, мені – журналістові Всеукраїнського журналу «Корупціонер в Україні» — довелося спостерігати як відбувається справжнє рейдерське захоплення. Посеред робочого дня у Києві, у провулку Балтійський, 20 група бандитів, яких у нас за малоросійською звичкою чомусь так лагідно називають «тітушками»…


Нардепу Святашу запретили выезжать из Украины, а его бизнес-партнеру вменяют мошенничество — delo.ua

Так от група бандитів, яка підїхала на 3-х автобусах, буквально вломилася у приміщення Автомобільного комплексу за цією адресою – Балтійський, 20. Це в Оболонському районі.

Коли ці бандити-тітушки заскочили у скляні двері – так звану вхідну групу – вони геть розбили скло. І от коли ця зграя вдиралася на територію Автоцентру, який на той час знаходився в управлінні Національного – державного — агентства «Арма», вони не лише пошкодили майно, вони

  • зламали ноги журналісту (Агов! Це ж злочин – напад на журналіста);
  • дісталося також і юристу – жіночці, яка спробувала захищати журналіста.

Потім, підїхала поліція з автоматами, і зграю нападників вивели.

Ви запитаєте, як таке можливо, щоб посеред «білого» дня, бандити-тітушки вривалися на територію об’єкту, яким управляє державна структура, і ламали ноги журналістам, били жінку-юриста і намагалися «віджати» майно з державного управління?

А, виявляється, таку «машину часу» або подорож у «лихі» 90-ті влаштовують нам судді. Судді Голосіївського районного суду Києва.

Така собі «солодка» безмірна парочка у суддівських мантіях.

Голосіївський райсуд Києва

Саме суддя Голосіївського райсуду Мазур напередодні рейдерського захоплення у провулку Балтійській, 20 за заявою адвоката Івана Маловацького ухвалив досить таке цинічне  рішення…

Перш за все, як приймав суддя Мазур рішення, що уможливило, практично дозволило спробу рейдерського захоплення.

Рішення приймалося без запрошення сторін і навіть прокурора. Понад те!

Судове засідання не було оголошене у відповідному реєстрі! Ба більше, до цього часу, Мазур брав 10 самовідводів від розгляду справи, а тут раптом така сміливість і затятість! Цікаво?

Мені – теж.

Незрозуміло, де, в якому кабінеті чи під якою ковдрою тишком-нишком приймав суддя Мазур те рішення.

Це Вам, так би мовити, картина маслом — судочинство по-голосіївськи.

Ви запитаєте, якого дідька суддя районного суду столиці вчиняє такі незаконні дії?

Виявляється, таке безмірне судочинство ведеться в інтересах бізнес-структур, бенефіціаром (або вигодонабувачем) яких є екс-нардеп, колишній регіонал Святаш та ПАТ «Альфа Банк».

І от Мазур своїм судовим рішенням скасував арешт з приміщень.

Ви запитаєте, що то був за арешт?

О! Ще у 2008-2009 роках пан Святаш узяв кредит у 100 мільйонів гривень в УКРСІББАНКу і, як «належить» крутому нардепу з «Партії РЕГІОНІВ», не повернув його. Але закладним майном за тим кредитом була низка об’єктів по всій Україні: у Києві, Чернігові, Одесі, Сумах, Кременчуці, Харкові, Рівному та інших містах, яке (майно) в подальшому за складними схемами було виведено із застав та іпотек.

100 мільйонний кредит не повернуто, і у 2013 році правоохоронцями було порушено кримінальну справу, в межах якої було накладено арешт на закладне майно, і воно перейшло у 2018 році в управління Держави Україна – точніше, Нацагенства АРМА.

Але Нардеп Святаш та Альфа Банк за допомогою безмірних судових рішень і тітушок намагався «віджати» з управління АРМИ – закладні об’єкти.

Варто сказати, що буквально за тиждень інший райсуд столиці –відновив законність і повернув в управління державі об’єкти у провулку Балтійський, 20. Тож старання Мазура виявились марними.

Натомість, у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 23 січня цього року зареєстровано кримінальне провадження відносно пана Мазура.  І сьогодні ця кримінальна справа вже у Державному бюро розслідувань. І «світить» тому судді, відповідно до однієї з кримінальних статей, від 3-х до 8-ми років.

Тут варто зауважити, що в журналістському середовищі шириться  поголос  про те, що забезпечив комунікацію між суддею Мазуром та адвокатом Маловацьким (адвокатом сторони Святаша і Ко (компанії) та Альфа Банка) такий собі Ігор Пукшин, який у минулому був заступником керівника АП, а у 2004 році партнером адвокатської кампанії ПУКШИН І ПАРТНЕРИ став небагато-немало Андрій Богдан.

Така собі грімуча суміж суддівського безміру та «сильних миру цього», що уможливлює рейдерство з ламанням ніг та інші «метастази» з 90-х.

Та не забуваймо, про № 2 у нашому рейдерсько-суддівському дуеті.

Знайомтеся, і не кажіть, що Ви не чули! Пані і панове…

Інший суддя Голосіївського райсуду – Микола Шкірай. Мало того, що цей одіозний суддя легалізує незаконні статки, купуючи своїй донці квартиру, вносить до декларації недостовірні відомості, а його дружині особисто Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради видає мерседес-бенц за 50 тисяч доларів (напевно для суддівських особливі пільги).

Суддя Голосіївського районного суду Шкірай

Він ухвалює свої рішення на користь рейдерів-боржників – того ж Святаша і компанії — у своєму власному кабінеті, за зачиненими дверима, де за словами журналістів, навіть секретарю нема місця.

При цьому, помічниця судді Шкірая бреше, що судового засідання не відбудеться.

Уявіть, яка майбутня генерація судей підростає!

За зачиненими дверима, не пустивши журналістів Всеукраїнського журналу «Корупціонер в Україні» на відкрите засідання суду, суддя Шкірай зняв арешт на цілу низку колишніх приміщень АІС у Харкові, Києві, Рівному, Житомирі, Черкасах, Кременчуці…

Щоб ухвалювати рішення на користь (у кінцевому висліді)  екс-нардепа Партії регіонів Святаша та його партнера Полякова, суддя Шкірай, очевидно, вчинив кримінальне правопорушення, перешкодивши журналістам висвітлити судове засідання.

Ще й викликав поліцію, мовляв йому заважають журналісти.

Коли запахло «смаженим» (бо ж перешкоджання журналістській діяльності – кримінальна відповідальність), суддя Шкірай утік на лікарняний. Мовляв, лікуйте мене. Та совість не можливо вилікувати!

Отже, за допомогою журналістів «Корупціонер в Україні», а також деяких блогерів і нардепів, зокрема, пана Дубінського, ця рейдерсько-кримінальна епопея а-ля Святаш, Поляков, Шкірай, Мазур, Пукшин та Альфа банк — має шанс не пройти.

Сьогодні — у час цифри, інтернету  і Свободи слова — не можливо приховати ні суддівський безмір, ні подробиці рейдерського криміналу…

Журналістському середовищу відомо:

  • які незаконні рішення;
  • з якими порушеннями ухвалюють судді;
  • і навіть скільки і хто за це корупційно платить.

Корупціонерам та «рішакам» в Україні не сховатися: ані в костюмах адвокатів, ані в суддівських мантіях, ані під депутатським статусом. До речі, екс-нардеп ПР Святаш ОГОЛОШЕНИЙ у Всеукраїнський розшук, а тепер вже і судом надано дозвіл про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Його партнеру Полякову повідомлено про підозру, і він перебуває під особистим зобов’язанням. Дісталося і директорам, які брали участь у схемі. Їм теж оголошено про підозру, та вони перебувають під домашнім арештом, але шкода, що весна приходить, а через таке судочинство і «рішалово» нічого кардинально корисного в Україні не відбувається.

Тож читайте сайт Всеукраїнського журналу «Корупціонер в Україні», підписуйтеся на цей блог!

Далі буде.

Ігор Рудич, журналіст та Всеукраїнський журнал «Корупціонер в УКРАЇНІ»