Як "гартувалося" Антикорупційне бюро

Як "гартувалося" Антикорупційне бюро
Як "гартувалося" Антикорупційне бюро

Україна вперше в прозорий спосіб отримала голову спецоргану по боротьбі з корупцією.

Об этом сообщает DEDAL

Унікальність події не в тому, що головою супер-відомства був обраний маловідомий 35-річний юрист, а в самому процесі його обрання. Українське суспільство здало іспит на зрілість і демократичність, показавши відмінну роботу конкурсної комісії з відбору глави Антикорупційного бюро

16 квітня президент Петро Порошенко визначив главу Антикорупційного бюро. Ним став колишній співробітник прокуратури Київської області Артем Ситник. Так завершився процес підготовки закону та конкурсу з відбору кандидатів на пост глави НАБ, які в сумі тривали цілий рік.

Перший законопроект завжди комом

Відразу після Майдану, в квітні 2014 року, нардеп Віктор Чумак (фракція “УДАР”) з низкою депутатів подав законопроект “Про національне бюро антикорупційних розслідувань”. Його розробкою кілька років займалися експерти – Віталій Шабунін, Дмитро Котляр, Руслан Рябошапка, Іван Пресняков та ін. Судячи з усього Чумак з самого початку розраховував зайняти пост глави даного бюро, на який мітив також тодішній урядовий уповноважений по боротьбі з корупцією Тетяна Чорновол. Так як законопроект передбачав обмеження, з яких вона не мала шансів стати главою нацбюро (обов’язкову юридичну освіту), то Чорновол підтримувала альтернативний проект закону авторства Сергія Пашинського.

Законопроект Чумака передбачав загальну чисельність співробітників 1300 осіб, обов’язковий конкурс на главу Бюро, якого затверджував Кабмін. Пашинський ж пропонував зробити директора антикорупційного відомства більш залежним від РНБО (тобто президента), який призначав і звільняв голову Бюро.

Але в той період створення Антикорупційного бюро відклали (законопроект навіть не внесли до порядку денного). Після обрання президентом Петра Порошенка було вирішено повернутися до антикорупційної реформи у вересні 2014 року. До цього часу законопроект про створенняНАБ допрацьовувався Кабінетом міністрів.

Слід зазначити, що до прийняття антикорупційного законодавства України наполегливо підштовхував Захід. Створення Антикорупційного бюро прив’язували до спрощення візового режиму та отриманню траншу кредиту від Міжнародного валютного фонду, який вимагав запуск Бюро до кінця 2014 року (транш від МВФ був виданий в березні 2015 року, коли завершувався конкурс з відбору директора НАБ).

Головне питання – хто затверджує голову Антикорупційного бюро

20 серпня 2014 уряд отримав від МВФ узгоджений проекту закону про НАБ. Українська сторона врахувала зауваження Фонду – посилити незалежність керівника Бюро та передбачити в штаті Антикорупційного бюро посади спецпрокурорів. Міністр юстиції Павло Петренко тоді заявляв, що Кабмін пропонував, щоб рішення конкурсної комісії з відбору директора Бюро затверджувала Верховна Рада, “але це не передбачено Конституцією, тому розглядався такий варіант: конкурсна комісія обирає кандидата, а уряд його затверджує”. Також було скасовано обмеження за віком. Після цього Кабмін передав законопроект до Адміністрації президента, де він пройшов ще допрацювали і на початку вересня президент вніс до Ради законопроект “Про систему спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції”.

Згідно з законопроектом, основними функціями НАБ мають стати: досудове розслідування і проведення оперативно-розшукових заходів. Чисельність його співробітників скорочувалася до 700 осіб (центральний апарат і 7 регіональних відділень), вилучалася норма про розслідування фактів корупції в приватному бізнесі (залишилися тільки держслужбовці 1-3 категорії). У законопроекті був прописаний конкурс з відбору кандидатів на главу Бюро – по три делегати від парламенту, президента і Кабміну. Також зазначалося, що директор Бюро призначається не на 5 років, а на 7.

16 вересня президентський законопроект з третьої спроби поставили до порядку денного, але схвалити в цілому Рада змогла тільки 7 жовтня, а прийняли закон 14 жовтня. За тиждень депутати погодили 56 поправок до законопроекту. Головні серед них – це право Верховної Ради поряд з президентом відправляти у відставку директора Антикорупційного бюро, вилучили норму про обов’язкову перевірку на детекторі брехні.

Хоча пізніше МВФ розкритикував ряд поправок до закону, так як вони тільки послабили Антикорупційне бюро.

При новій Раді по-новому запрацювали над створенням Бюро

На два місяці про закон забули у зв’язку з парламентськими виборами, після яких ще була довга коаліціада. Тільки в грудні 2014 року політики повернулися до підготовки до роботи Антикорупційного бюро. Першим ділом вирішили призначити членів конкурсної комісії. Від президента ними стали глава Меджлісу Рефат Чубаров, голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини Євген Захаров та історик Ярослав Грицак. Кабмін затвердив членами комісії за своєю квотою правозахисника Йосипа Зісельса, професора університету ім. Шевченко Олександру Яновську та журналіста Юрія Бутусова. Останнім членів конкурсної комісії визначив парламент. Ними стали екс-міністр культури Євген Нищук, директор Європейського бюро по боротьбі з шахрайством Джованні Кесслер і один з авторів Конституції Віктор Мусіяка.

Паралельно Порошенко почав давати обіцянки про якнайшвидший початок роботи Антикорупційного бюро. У середині грудня президент пообіцяв “сюрприз” на 14 січня, на початку року Порошенко вже називав дату 24 січня, коли має бути обраний директор Бюро (саме в цей день вступав у силу закон про НАБ). Президент, мабуть, розраховував, що конкурсна комісія розгляне кандидатури, які були у всіх на слуху, і відразу ж прийме рішення. А серед фаворитів тоді називали тільки іноземців.

Ще наприкінці листопада Порошенко пропонував призначити на посаду голови Антикорупційного бюро іноземця: “Я пропоную запросити на цю посаду людину з-за меж України. Вона матиме одну перевагу – відсутність зв’язків в українській політичній еліті. Нікому не кум, чи не сват і не брат , рівновіддалений від усіх політичних сил технократ, якому ми всі довіряємо “. На його думку, саме такий керівник точно забезпечив би ефективну роботу Бюро.

Наприкінці грудня в ЗМІ прозвучали чотири прізвища іноземців, які претендують на посаду глави НАБ. Нібито Адміністрація президента вела переговори з колишнім федеральним прокурором, помічник прокурора США Богданом Вітвицьким. Також розглядалися кандидатури грузин: Михайло Саакашвілі, Давид Сакварелідзе і Гізо Углава.

Конкурс завдовжки в три місяці

9 січня в Адміністрації президента пройшло перше засідання конкурсної комісії. У вступному слові Петро Порошенко закликав у цей же день оголосити конкурс: “Єдине прохання – крім виборів голови та секретаря (комісії – ред.), Якщо у вас не буде заперечень, можливо, прийняти рішення щодо оголошення конкурсу”.

Але його надії отримати директора НАБ в кінці січня розтанули після двогодинної дискусії членів комісії з здавалося б простим технічним питанням. Якщо обрання головою Рефата Чубарова і секретарем комісії Євгена Захарова пройшло швидко, то з термінами подачі документів та їх розглядів виникли справжні баталії. Причиною тому називали погану підготовку закону. Тільки наступного дня комісія погодила текст оголошення про конкурс, який стартував 12 січня.

Претенденти на пост глави Бюро мали цілий місяць для того, щоб подати документи. Іноземці також отримали право брати участь у конкурсі, але за умови, що до 12 лютого вони отримають українське громадянство.

Паралельно народні депутати продовжили роботу над зміною закону про НАБ. 12 лютого були прийняті компромісні зміни до чинного закону. Верховна Рада сама себе позбавила права погоджувати кандидатуру глави Антикорупційного бюро. Як пояснив Віктор Чумак, який на той момент уже подав документи на участь у конкурсі, таким чином майбутнього главу НАБпозбавляють залежності від політичних груп у парламенті. При цьому було уточнено звільнення директора Бюро: на підставі негативного висновку міжнародного аудиту президент чи парламентська коаліція можуть прийняти рішення про відставку директора. “Тобто президент призначає директора, а парламент і президент можуть його звільнити. Це забезпечить баланс гілок влади в питанні впливу на роботу органу”, – пояснював посилення ролі глави держави в питанні призначення глави Бюро лідер президентської фракції Юрій Луценко.

Зміни до закону також вводили посаду детективів (слідчий + оперативно-розшукової працівник),

повертали високий рівень зарплат для співробітників НАБ (оклад директора – 50 мінімальних зарплат, детективи – 19 мінімалок),

створювалася спеціалізована антикорупційна прокуратура, яка повинна здійснювати нагляд за дотриманням законів про діяльність Національного антикорупційного бюро.

Цього ж дня, 12 лютого, конкурсна комісія оголосила список усіх 176 претендентів на пост глави Антикорупційного бюро. У ньому виявилися автор закону Віктор Чумак, американський прокурор Богдан Витвицький заступники Генпрокурора Анатолій Матіос та Давид Сакварелідзе (на той момент чинний член грузинського парламенту). Саакашвілі відмовився подавати свою кандидатуру. Фаворитом вважався Віктор Чумак. Після першого туру (співбесіди зі 106 кандидатами), він опинився в списку 21 претендента з максимальними 6 голосами. Стільки ж отримав лише Анатолій Матіос.

У третій тур пройшли четверо претендентів юристи Яків Варічев і Микола Сірий, колишній співробітник прокуратури Артем Ситник та Віктор Чумак. І знову у народного депутата максимальну кількість балів – 7. Їх усіх в березні відправили на спецперевірку в СБУ, Мін’юст,МВС та Фіскальну службу. Перевірка тривала місяць, цим були дуже незадоволені члени конкурсної комісії. Висловлювалися навіть думки, що в Адміністрації президента висловлювали невдоволення результатом такого відбору та шукали способи обійти ситуацію, що склалася. Як варіант розглядалося проведення повторного конкурсу. Цю ідею пізніше озвучив член комісії Йосип Зісельс.

Михайло Саакашвілі, мабуть розчарувавшись, що у фінал не пройшов Сакварелідзе, не стримався і жорстко розкритикував роботу конкурсної комісії. “У мене були великі надії, що буде конкурс, наберуть хороших людей. Я не знаю багато чого про ту четвірці, яку відібрали, але кожен з них був багато років частиною цієї системи. Не можна жабі доручити осушити болото”, – сказав екс-президент Грузії 31 березня, виступаючи на відкритому заході.

Члени конкурсної комісії сприйняли це як тиск. Віктор Мусіяка зазначив, що “якщо це сказав радник президента, то в деякій мірі це точка зору президента”. “Все одно українські болота будуть осушувати українські жаби”, – відповів Мусіяка на звинувачення Саакашвілі.

Слід зазначити, що всі чотири кандидати кілька разів ходили до фіскальної служби переписувати свої декларації про доходи. Як пояснив Микола Сірий, “самі декларації створені так, що заповнити їх з першого разу неможливо, занадто багато нюансів, які потребують пояснень”. А ось перевірку СБУ не пройшов тільки Яків Варічев, так як не вказав свої поїздки до Росії, де у нього є нерухомість і адвокатська практика (він перший серед українців у 2004 році отримав статус іноземного адвоката). До речі, деякі члени комісії визнавали високий професійний рівень Варичева і не приховували жалю, що він вибув з конкурсу. Сам же Варічев заявив, що має намір оскаржити рішення спецперевірки, при цьому дав зрозуміти, що не буде заважати процесу призначення глави НАБ.

Таким чином конкурсній комісії залишилося вибрати серед трьох претендентів, що залишилися 2-3, кандидатури яких подадуть президенту. До останнього моменту не було ясно, чи відбудеться конкурс. Як зазначалося раніше, Йосип Зісельс пропонував провести повторний конкурс. Але ряд членів комісії закликав відмовитися від цієї ідеї і переконати інших колег не робити цього. “Ми обирали серед тих осіб, інших у нас не буде. Результат нашого конкурсу буде наступний – задоволених результатом не буде. Але якщо ми сьогодні не оберемо нікого, то нас звинуватять у тому, що ми витратили купу часу, розчарували суспільство, не даємо можливість заробити одному з найважливіших органів по боротьбі з корупцією, і є гальмом на шляху розвитку демократії в нашій країні “, – сказала Олександра Яновська, намагаючись переконати своїх колег довести конкурс до кінця.

В результаті на останньому, 13-му за рахунком, засіданні конкурсна комісія вибрала Артема Ситника (7 голосів) і Миколи Сірого (5). Кандидатуру Віктора Чумака підтримали тільки три члена комісії. Таким чином президенту подали дві кандидатури.

Дивним може видатися такий низький результат Чумака, який раніше отримував 6-7 голосів. Швидше за все комісію насторожив той факт, який намагався з’ясувати Зісельс. Під час останньої співбесіди він питав у Чумака, як офіцер Збройних сил СРСР, який нібито вийшов з партії, в 1989 році отримав звання майора? Чумак тоді не міг дати чіткої відповіді з цього приводу. Журналіст Delo.UA намагався з’ясувати цей момент у одного з членів комісії, вказуючи, що можливо Чумак співпрацював з КДБ, що не є чимось ганебним і знімає всі питання. “Ось тоді співробітником” КГБ “якої країни він зараз міг би бути”, – міркував член комісії.

Як би там не було, але комісії вдалося завершити безпрецедентний конкурс з обрання кандидатів на главу важливого відомства. І це на загальному тлі, коли розпіарений урядом конкурс з призначення голови “Укрзалізниці” провалився. Важливість конкурсу з відбору главиНАБ полягає в тому, що він показав дієвість такого відкритого та демократичного механізму з обрання керівників ключових відомств. І що питання тільки в складі конкурсної комісії. Довгі, іноді нудні дискусії юристів у конкурсній комісії мінімізували можливості оскарження рішень комісії в суді.

Перемогла молодість

У вівторок, 14 квітня, Порошенко провів зустріч з фіналістами конкурсу на посаду директора Національного антикорупційного бюро Артемом Ситником і Миколою Сірим. “Я приймаю той вибір комісії, який зроблений, і в найкоротші терміни прийму рішення і визначуся стосовно директора Національного антикорупційного бюро України”, – пообіцяв їм президент.

Через два дні він зібрав журналістів і перед телекамерами оголосив свій вибір – Артем Ситник. По реакції претендентів було зрозуміло, що для них це теж новина і їх ніхто перед цим не попереджав про рішення президента.

Порошенко відразу ж дав “доручення”. Він попросив Ситника не затягувати з рішеннями і поставив у приклад Генпрокурора Віктора Шокіна, який “почав ефективну боротьбу”. “Окрема позиція щодо створення регіональних відділень НАБ: офіційно закон дозволяє вам визначити, де буде побудована ця структура. Єдине, що попрошу, – не затягуйте”, – попросив Порошенко.

Президент все також продовжує сподіватися на роботу іноземців в НАБ. “Сподіваюся, що в команді директора Антикорупційного бюро знайдеться місце не тільки для вітчизняних антикорупціонерів, але буде запропонована участь іноземцям, що ще більше дасть нам можливість претендувати на довіру і підтримку з боку світової спільноти, що для нас дуже важливо”, – сказав він.

Артем Ситник підтримав таку пропозицію Порошенко: “Якщо іноземці матимуть позитивний досвід у боротьбі з корупцією, то чому б і ні. У нас в Україні мало досвідчених фахівців”.

Але слід зазначити, що іноземним фахівцям, як і Давиду Сакварелідзе, доведеться прийняти українське громадянство, так як ст. 13 Закону про Антикорупційне бюро чітко вказує, що співробітниками Бюро не можуть бути люди, які мають громадянство іншої країни.

Підбір кадрів, а директору потрібно вибрати заступників і разом з ними сформувати штат в 700 чоловік, Ситник має намір почати з перегляду досьє претендентів на пост глави НАБ. Серед них, за його словами, є гідні кандидатури, які могли б очолити певні відомства.

Суд може “підкоригувати” результати

Але на указі президента про призначення глави НАБ процес поки не завершився. Петро Порошенко повідомив, що за останні чотири дні було 3 позови в суд, які зупиняли рішення комісії. Як повідомив Мустафа Найєм, один з позовів було подано колишнім адвокатом Юлії Тимошенко Юрієм Суховим, який не пройшов у третій тур. “Суддя Печерського райсуду Києва увечері 15 квітня відмовилася прийняти заяву Сухова до провадження у зв’язку з відсутністю підстав і за фактом непідсудність справи”, – повідомив нардеп.

Віктор Чумак припускає, що Сухов так просто не подавав би позов.“Я знаю Юру майже 15 років, він активна людина, але не на стільки, що б без дозволу залізти в кишеню до Президента”, – написав Чумак в Facebook.

Джованні Кесслер цілком допускає, що претенденти будуть оскаржувати рішення комісії в судах, але це не повинно заважати призначенням глави Бюро зараз. Якщо наприклад через два роки буде постанова суду, яка скасовує рішення конкурсної комісії, то весь цей час повинен працювати директор Бюро, а частину конкурсу можна буде потім провести повторно. При цьому чинний директор НАБ буде легітимним і теж зможе взяти участь у конкурсі, пояснив Кесслер.

З іншого боку, судові позови можуть бути вигідні політичним силам (але не президенту, який менше за всіх зацікавлений у скандалах з цього приводу через пильної уваги з боку Заходу). Розгляди в судах можуть тримати директора Бюро в підвішеному стані: в будь-який момент адмінсуд може прийняти рішення про повторне проведення конкурсу.

Сергій Чепинській


Джерело статті: “https://kompromat1.net/articles/13099-jak_gartuvalosja_antikoruptsijne_bjuro”